«У кожного своя доля і свій шлях широкий,» — кращої фрази годі й шукати, щоб описати мою путь у мистецтві. Як зараз пам’ятаю, коли у п’ятому класі мені запропонували спробувати себе у художній школі. Врешті, у цій царині я затрималася аж до сьогодні і, чесно кажучи, поки не планую зупинятися.Завершивши навчання у художній студії, вступила до фахового університету на спеціальність «Образотворче мистецтво». Освітня програма, яку я мала опанувати, була дійсно доволі широкою: від комп’ютерної графіки та тривимірного моделювання до батику, монументального мистецтва і паперопластики. У голові відбувався неймовірний синтез мистецтв! Це дозволило мені з другого курсу почати вчителювати у художній студії моєї alma mater. Першою (і непомітною для мене самої) цеглинкою у рішення створювати саме книги став дипломний проєкт з дослідження історії архітектури міста Черкаси, який я оформила у вигляді путівника. І це рішення стало для мене доленосним. Після бакалаврату я вступила на магістратуру, а відтак залишилась викладати мистецькі дисципліни для молодших курсів у своєму виші. Робота зі студентами мені надзвичайно подобалася, бо коли ділишся знаннями, вони наче множаться у геометричній прогресії, розростаючись у нових ракурсах. Але (зараз буде болісна правда життя) робота в освіті — це не лише студенти, а й паперова тяганина, особливо якщо ти залучена до методичної та організаційної діяльностей. Тому, випустивши один курс бакалаврів-графіків як кураторка, я «випустилась» разом із ними, щоби нарешті почати творити і знайти себе у мистецтві.
Робота з книгами завжди була для мене чимось особливим. Спочатку я розробляла проєкти для друзів, теж людей творчих професій, тож бралася за це з особливим трепетом, хоча спочатку, може, й не так професійно, як то мало би бути. Тому коли постало питання визначатися з остаточною нішею у мистецтві, цей вибір був для мене очевидним — він йшов від самого серця. 
Зараз я особливо радію тому, що все частіше зустрічаю авторів та видавців, з якими можу щиро розділити цей неймовірний трепет — народження книги. Я вдячна Всесвіту за ту підтримку, яку він так щедро мені дарує, за людей та можливості. Сама ж роблю все від мене залежне, аби книги ставали мистецтвом. Бо це прекрасно: гортаючи книжку, зазирати в окремий світ, витворений думкою іншої людини, та наповнюватися її цінностями під супровід глибоких ілюстрацій. На моє щире переконання, таке читання є істинною насолодою, а такі книги — окрасою наших книжкових полиць.