«Я люблю папір». Таким був перший пазл у картині мого майбутнього.
Навряд чи, коли мені виповнилося десять, я думала, що моєю професією стане поліграфія. Може, я навіть не знала достеменного значення цього слова. Однак, що я пам’ятаю дуже добре, то це кінець 1990-х і мій щоденний маршрут зі школи, який пролягав біля картонажної фабрики, де виготовляли картонну та паперову тару. Пам’ятаю, як я, причаївшись, заглядала у вікна цокольного поверху, жадібно спостерігаючи за технологічним процесом у цеху: як працює друкарська машина, тигельний прес, інше не менш цікаве устаткування. Це було видовищно і фантастично. Інколи я забувала, що мені треба додому. Варто сказати, що робота поліграфічного обладнання і досі викликає у мене той перший дитячий захват. 
Як це буває у житті, наші юнацькі мрії часто рухають нас вперед. «У комплекті» з ними йдуть «випадкові» події, знайомства, люди… І ось я вже студентка Видавничо-поліграфічного інституту КПІ. «Я люблю папір!» – кажу впевнено, мало не з викликом однокурснику, який питає, що я тут роблю. 
Поліграфічна продукція оточує нас скрізь. Ми потребуємо її у нашій повсякденній діяльності, ба більше – без неї не відбудеться становлення будь-якого фахівця, науково-технічного прогресу, глобальних світових змін. Це я зрозуміла на лекціях зі всесвітньої історії, за блискуче читання яких ніколи не втомлюся дякувати своїм учителям. Тож уже у шкільні роки я, як уміла, «гралася» у поліграфію: варила папір, експериментувала, вела шпальту газети мого ліцею, брала інтерв’ю, оформляла всеможливі стінгазети, ходила на екскурсії в редакції і згадану картонажну фабрику...За моїм вибором видавничо-поліграфічної спеціальності у далекому 2007-му стояла можливість реалізувати нарешті власну любов до технологічного процесу на практиці. Бо це важливо для світу, моєї держави, людей. Тому таким буде мій внесок у краще завтра.
З 16 років я час від часу працювала на поліграфічних підприємствах, у рекламних агенціях. Спробувала «хліба» журналіста-інтерв’юера, керівника видавничих проєктів, помічника директора. Кожен проєкт, над яким працювала, був для мене викликом та можливістю проявитися, вдосконалити свої здібності, зрозуміти, що ж у пріоритеті для сторін «замовник-виконавець», «керівник-підлеглий», «автор-читач», а також усвідомити цінність інтелектуального продукту та необхідність належного захисту авторського права.
Озираючись на пройдений шлях, бачу, що кожен життєвий етап готував мене до організації власної справи, давав можливість здобути теоретичні знання і, що ще більш важливо, практичні навички не тільки у виробничих та технологічних процесах, а й у додрукарській підготовці видання. 
Сьогодні я маю честь бути видавцем та працювати разом з чудовою командою. Ми будемо створювати книги, які збагачуватимуть внутрішній світ наших читачів, надихатимуть та навчатимуть їх. Я прагну, аби кожен наш проєкт був найвищої якості та відповідав потребам аудиторії.
Книги мають силу змінювати світ, розширювати горизонти та відкривати нові можливості. Я надзвичайно рада ділитися цією пристрастю з вами і дарувати життя саме таким виданням!
З великим ентузіазмом та вдячністю, Софія Савич